Опис педагогічного досвіду роботи вчителя хімії Федас І.П.

Опис
педагогічного досвіду
вчителя хімії
Миколаївського НВК
з проблеми:
«Активізація розумової діяльностіучнів під час закріплення вивченого та засвоєння   нового матеріалу задопомогою інтерактив- ного навчання»

Федас Ірини Петрівни

Активізація розумової діяльності учнів під час закріплення вивченого тазасвоєння нового матеріалу за допомогою інтерактивного навчання.
          Суть  такої активізації – це швидко,точно, в значному обсязі і надовго запам’ятати вивчений матеріал.
          Учитель на уроці повинен створити таку атмосферу, де б ініціатива виходила від сильних учнів. Звичайно, вона складається протягом довгого часу і є результатом тривалої  і тісної співпраці між учнями та вчителем-предметником. На кожному уроці учні повинні відчувати велике бажання учителя навчити розуміти матеріал, допомогти освоїти його. А якість і міцність знань усіх учнів класу залежить від доброго засвоєння первинного матеріалу кращими учнями, які, в свою чергу підтримають вчителя і допоможуть зрозуміти тему, вивчити параграф слабшим учням.
              Сьогодні до випускників середніх шкіл висуваються великі вимоги під час вступу до вищих навчальних за­кладів. Молоді, що закінчила школу, необхідно адаптуватися в складному сучасному світі, тому їй потрібна не стільки сума набутих знань, скіль­ки вміння знаходити їх самостійно, щоб відчувати себе компетентними в будь-якій галузі, творчо мислити, успішно утвердитися в житті. У ре­зультаті роботи в школі я дійшла висновку, що досягти гарних успі­хів у навчанні можна тільки шля­хом підвищення інтересу до свого предмету.
             Освоєння хімії при­падає в школі на 13-16 років, коли діти перебувають у так званому «кри­зовому» періоді. У цей час особливо розвинене почуття самосвідомості та власної гідності. У цьому віці від­бувається зміна процесів психічно­го розвитку, перебудова ставлення до світу і до себе, виникає потре­ба в самовизначенні й самовира­женні. У підлітка викликає нудьгу і роздратування авторитарний на­тиск, наказ. Я вважаю, що в сучас­ній школі дуже важливий особистісний підхід, необхідно працювати з кожним у зоні його найближчого розвитку. Одним із важливих мо­ментів на уроці для дитини є розу­міння необхідності особистої заці­кавленості в набутті знань, щоб учні могли відчувати свою компетент­ність не лише в результаті проце­су навчання, але і протягом нього. Це і є умовою розвивального впливу навчання на осо­бистість учня. Тому сучасний урок, на мою думку, має будуватися в по­єднанні спеціально організованої діяльності та звичайного міжособистісного спілкування (готовність дитини до контакту, довірливість, зацікавленість), у такий спосіб че­рез особистісний план спілкування на уроці реалізується врахування ві­кових, психологічних особливостей учнів: їхня готовність до розширен­ня кола спілкування, до співпере­живання проблем дорослих, праг­нення до самоствердження
               Найбільш поширеним методом на­вчання хімії в школі, незважаючи на експериментальний характер цієї науки, є усний виклад нового мате­ріалу вчителем. Останнім часом ба­гато вчителів і методистів працюють над питанням активізації розумової діяльності учнів під час вивчення нового матеріалу. Прийоми активіза­ції досить різноманітні, але в основі всіх їх перебуває збудження розумової діяльності учнів.
          Для активізації розумової діяльності учнів на уроці необхідно використа­ти їхній життєвий досвід. Іноді вчи­тель цього не враховує — говорить багато й докладно про добре знайомій речі. У таких випадках учням стає нецікаво слухати вчителя. Коли учні знають, то вони хочуть розповісти, а не слухати, і їм слід надавати мож­ливість висловлюватися.
        Увага учнів— один із факторів, від яких залежить успіх уроку. Відомо, що увага в дорослих учнів більш зосе­реджена, ніж у дітей, однак вона зале­жить не лише від віку, але й від інших обставин (інтересу до досліджуваних тем, складу характеру учня). Тому мені як учителеві часто доводиться замис­люватися над питаннями активізації уваги на уроках.Активізувати увагу класу і підтриму­вати її на всіх етапах навчального про­цесу, змусити учнів слухати вчителя і своїх товаришів, серйозно спосте­рігати, вдумливо сприймати матері­ал — надзвичайно важливе і склад­не завдання.
        Роботу активізації особистісного потенціалу школярів здійснюю за допомогою різних типів уроків: уроки-лекції, уроки-семінари, практичні роботи, інтегровані уроки, де різниця між цими формами занять полягає у відмінності організації вивчення учнями програмового матеріалу, а мета одна – навчити розуміти предмет. Різні форми роботи на уроках допомагають вчителю створювати умови для активізації роботи учнів на уроках. Вони повністю відповідають вимогам інтелектуального розвитку учнів, а також створюють базу для розв’язання виховних завдань.
         Наприклад, практикую створювати в кожному класі так звані групи сильних учнів. Адже неодноразове повторення навчального матеріалу сильними учнями в різних формах створює умови для засвоєння знань всіма учнями, незалежно від їх здібностей.
       Активізації розумової діяльності учнів сприяє виконання вимог до усного викладу вчителя.
1.      Чітка постановка цілей і завдань перед учнями. Зрозумілість і чіт­кість цілей і конкретність завдань мобілізують увагу учнів, а увага активізує мислення.
2.      Послідовність, логічна цілісність викладу.
3.      Емоційність викладу. Емоції мають не лише ви­ховне значення, але й виконують дидактичні функції.
4.      Проблемність викладу, тобто по­становка питань і завдань у про­цесі викладу, висунення гіпотез і розв'язання їх через аналіз про­тилежностей.
          Велике значення надаю характеру словесного пояснення нового мате­ріалу. Мова вчителя має бути науко­вою за своїм змістом, простою, чіт­кою, але й образною, барвистою, із застосуванням порівнянь, метафор, епітетів.
      Для мобілізації уваги учнів значну роль відіграє пояснення теми уроку. А її можна повідомити по-різному. Оголосити стисло лише назву, напри­клад «Солі амонію», або дати більш докладну характеристику: «Сьогодні ми повинні вивчити властивості со­лей амонію, довідатися, чим ці солі відрізняються від інших, яке вони мають значення в народному гос­подарстві». Я намагаюся пояснювати за другим варіантом, тому що він змушує учнів уважно поставитися до завдання.
      Одним із важливих завдань навчан­ня й підготовки учнів до активного сприйняття нового матеріалу є пояс­нення значення знань з хімії в прак­тичному житті людини. Наприклад, розпочинаючи вивченнятеми «Сульфатна кислота», я так ви­значаю її значення в житті людини:
«... Не дуже часто нам доводиться мати справу безпосередньо із сульфатною кислотою, може здатися, що вона не така вже й потрібна. Однак важко зна­йти інший продукт, що був би таким необхідним, як сульфатна кислота.
        Для чого ж вона потрібна? Предмета­ми першої необхідності для нас є хліб, овочі, крупа. Одержати їх у достатній  кількості можна в разі гарного врожаю, а його забезпечує насамперед  правильне і своєчасне внесення добрив. На виготовлення добрив витра­чається близько половини всієї суль­фатної кислоти, яку одержують на хі­мічних заводах».
Значення експерименту в  активізації  навчального процесу
          Крім іншого, необхідно враховувати той факт, що хімія є одним з кількох шкільних предметів, на якому учні можуть і повинні засвоювати мате­ріал, не тільки слухаючи й читаючи матеріал, скільки здійснюючи свої­ми руками певні дії, а також спосте­рігаючи за діями викладача. Під ви­щесказаним я, звичайно, маю на увазі практичні досліди. Хімічний дослід, особливо якщо він яскравий, ціка­вий або прив'язаний до практично­го життя, здатний по-справжньому захопити учня досліджуваним пред­метом. Під час демонстрації дослідів або проведення їх самими учнями ак­тивізуються всі канали надходження інформації (візуальний, слуховий, до­тикальний). Особливо важливе про­ведення дослідів на початкових етапах вивчення хімії.
           Дітям, нехай і до­сить дорослим дітям, через психо­логічні особливості завжди цікавіше подивитися, ніж послухати, спробу­вати зробити щось самим, ніж запи­сувати під диктовку терміни й понят­тя. Важко контролювати увагу учнів, стоячи до них спиною біля дошки, за­писуючи формули та правила. Наба­гато легше робити це, проводячи ра­зом з ними хімічний експеримент або дослід. Учень стає не пасивним слу­хачем, дивлячись на якого, не розу­мієш, засвоює він матеріал чи про­сто мрійливо дивиться у вікно, але й активним учасником уроку, екс­перимент зацікавить будь-якого учня і барвистість хімічного дослідувідкладеться в пам'яті в усіх присут­ніх на уроці учнів, а певний мінімумзнань одержать як і ті, хто вкрай рід­ко відкриває підручник, так і учні, щозаймаються постійно.
           Отже, інтерес виступає потужним стимулом активності людини , під впливом якого активність роботи школярів на  уроках відбувається інтенсивно, а діяльність стає привабливою і продуктивною.
          Велику увагу приділяю самостійній роботі учнів з використанням диференційованих завдань. Самостійну роботу з підручником також організовую у відповідності з пізнавальними можливостями кожного учня.          
          Багато уваги приділяється тепер використанню ІКТ при виконанні домашнього завдання і на уроках. Наприклад, пропоную учням старших класів при вивченні теми «Метали» знайти і застосувати цікаву інформацію про різні метали і  їх сплави. Таку роботу оцінюю в залежності від якості та кількості матеріалу на бали достатнього і високого рівня.

               Підбиваючи підсумок вищесказано­му, хочу насамперед відзначити, що не слід боятися й соромитися вчити­ся самим. Не слід боятися вчитися доброзичливості й відкритості: вони ще нікому не нашкодили. Насправді прикладів, здатних активі­зувати розумову діяльність учнів, можна навести ще дуже й дуже багато. 

Немає коментарів:

Дописати коментар